Український історичний вестерн: від Остапа Бендера до Яна Флемінга, або Чим переймалися українці, опинившись під чужим прапором

Ян Флемінг увійшов в історію Великобританії передовсім як автор романів про супершпигуна Джеймса Бонда. Хоча був також військовим. А починав як журналіст.
Саме як журналіст Флемінг вперше по-справжньому засвітився в Москві у так званій справі "Метрополітен Віккерс": навесні 1933 року в столиці радянської імперії тривав голосний судовий процес над британцями, які будували в Москві метро, і яких судили за ""шпигунство". Справу була шита білими нитками, а Флемінг мав її висвітлювати. Йому було тоді двадцять п'ять, в ньому вирували молодість й амбіції, і він швидко придумав, як обійти конкурентів-журналістів: після кожного судового засідання потайки викидав свій текст із вікна Дому Союзів, де на цей згорток уже чекав....
А ось хто саме чекав під вікном на репортаж Флемінга і завдяки кому агентство Reuters, на яке працював на той час Флемінг, першим оприлюднювало подробиці скандальної справи і написала Лора Підгірна.
Наскільки вдало написала Підгірна, читайте в черговому огляді для "Літакценту" ось тут:
https://litakcent.com/2019/07/02/ukrayinskiy-istorichniy-vestern-vid-ostapa-bendera-do-yana-fleminga-abo-chim-pereymalisya-ukrayintsi-opinivshis-pid-chuzhim-praporom/
Хоча одразу уточню: йдеться тут не стільки про Флемінга, скільки про іншого героя. Який (якщо вірити Лорі Підгірній) і став прототипом Джеймса Бонда.
Додам лише, що національну ідею можна й треба вживлювати через масову культуру. Свого часу Конан Дойль написав чимало ґрунтовних історичних праць, але дух старої доброї Англії з виттям собак на британських болотах і звичкою пити чай міцно увійшов в інші культури саме завдяки Шерлоку Холмсу і доктору Ватсону, про яких Конан Дойль писав не в ім'я утвердження слави й величі Британської Корони, а в ім'я своїх гонорарів у журналі.
Жодним словом не заперечуючи потужність й силу високих культурних матерій, не забуваймо, що ми живемо у час, коли чим простіше, тим краще. І простіше - у цьому випадку не означає примітивніше.
Читайте українське. Пишіть українське. Творіть українське.
Бо подеколи доводиться бути як та крапля, що перемагає ворога не силою, а частим падінням.

Аліна Акуленко, журналістка, перекладачка, мотиваційний тренер